***

Байдужа й сіра

Наша суєта

Так впевнено

Проноситься над містом,

Й так не помітно

Поряд обліта

Сивина літа

Порваним намистом.

Листки поїла

Вогняна іржа,

Кленові крила

Разом облетіли.

Краса втіша дорослих –

Розважа.

І тільки діти

Осінь розуміли…