Літо.

Розпустить

блискучі коси

На свіжі

прозорі роси

Сонце у небі.

Розтопить

холодні хмари,

Що плинуть,

мов сірі мари,

У дощові краплини.

Червоним,

м`яким блиском,

Тисячами маленьких сонець

Щедро засяють

вишні.

Земля

обновилась свіжо,

І стала липкою

знову,

Як після весняної

пашні…

 

А ліс гомонить

різно,

На мовах чужих

й рідних,

І вітер гуляє радо,

По тропах лісних

грибних.

І десь -

в гущаві – верховітті,

Щебечуть

маленькі птахи

В чеканні батьків рідних,

У гніздах

підбитих пухом.

А в полі -

дзвенить тиша,

Стоїть нерухомо

береза,

І сушить траву

сонце,

І дивиться в синю казку,

У чисту

джерельну воду,

Глибоку, бездонну,

без броду.

І бачить там в квітах

літо…