Моїй м. Л. Прощання.
Час прощатись.
Вже поїзд рушає,
Від перону дитинства мого,
І не знає,
Моя доля не знає
Вередливого шляху свого…
Я дарую тобі
Свої квіти-
Мрії стиглого літа мої.
І назавжди,
Як спогад останній
Я візьму привокзальні вогні.
