ДОЗРІВАЛИ ГОРІХИ. (РОЗДУМИ БІЛЯ ПОКИНУТОЇ ОСЕЛІ)
Дозрівають горіхи
Над темною хатньою стріхою,
Віти грубі, зелені
У подвір'я
Надихали тінь.
Роздивляється небо
Крізь листя широке
Горіхове
Чорні вікна самотніх
Покинутих стін.
Руки теплі хазяйські
Вже давно до дверей
Не торкалися,
Вітер, дощ і сніги
Залишили труху з половиць,
Тільки чути і досі
Скрип візка
Із майном від'їзджаючих...
Дозрівають горіхи,
І падають,
Падають ниць.
