СВІТАНОК

Що залишу тобі, наостанок?
Нова ера ступа на поріг...
Я іду, рожевіє світанок
над вужами далеких доріг...

Я іду, я відходжу, зникаю,
марш прощальний рокоче труба...
Знаю певно, що світ цей спіткає,
інша радість,- та сама журба...

Йдуть на спокій, забувши кіраси
і зламавши списи і мечі,
ясноокі вигнанці Парнасу,
самоти і кохань скрипачі...

Посміхнися, щаслива слов'янко,
в тихім полум'ї сірих очей,
бачив я то світаючі ранки,
то чаруючий присмерк ночей...

Бачив я, і не зможу забути.
ні весною, а ні восенИ,
Мов солодкі краплини отрути,
ті, тобою наповнені сни...

Що залишу тобі, наостанок,
українко, минаючи дні?...
Я іду... Рожевіє світанок,
наче ти посміхнулась мені...