Нам багато прав дадуть й землі -
Он пустує скільки за рудим парканом!
Поховають нас, і цвинтарі
Вкриють землю, наче гнойні рани...

Моляться за нас і день, і ніч.
Відспівають, свічечку поставлять,
Й щезнуть сотні й тисячі облич -
А вони і далі діло своє правлять.

І не буде нашої дурної...
Наша боротьба - воно їм треба?
Тільки клаптик чорної сирої,
А над нею - ще і клаптик неба!

Щезнуть швидко так усі проблеми,
Бо нема людей - проблем немає.
Отакі ті, певно, політичні схеми!
А земля? Як мати обіймає...

Так, земля. Вона до всіх охоча,
Всіх полюбить й кожного приймає -
Тих, хто хоче, часом, й хто не хоче,
Тих, хто має, часом, й хто не має...