ти мене не вберіг...

Тьмяна пам'ять моя заростає колючим терном.
Як омріяний сон, як мана, що лягає на плечі.
Чи твоя, чи ні з ким - ти відчуй, що мені все одно:
ти мене не вберіг від невдалої спроби до втечі.

І тепер день за днем забуватиму риси твої - 
риси вулиць, доріг, кораблів і блискучого неба.
І в цей день, як завжди, найпрекрасніший з чорних руїн,
я скажу: 

"зберігай. тільки згадувать більше не треба"

О мій краю, пробач, що забути мені до снаги,
що в журбі за тобою лиш серпень ридає в печалі,
що я з власної волі залишу твої береги,
лиш шумітиме вітер:

втрачаю - втрачаю - втрачаю...