Ні осінь, ні літо...

Ні осінь, ні літо - таке собі диво!
Росте відчуття, ніби плакав всю ніч.
Розлите вино золотого розливу...
Віддам все, що маю, любові опріч.

А отже, тепло залишається в мене,
І пильність мою погляд твій не приспав.
Втрачатиме лише яскравість зелене,
Не маючи сили, і волі, і прав...

І в домі своєму сама господиня,
Торкаюсь обличчя - і ніби не я...
А осінь гойдається, як павутиння,
На білім вікні обважнілого дня.

2014