Прости мені
Ти можеш мене простити, о, так, я знаю, ти можеш.
Плювати на те, що було, це все - лиш минувші дні.
Усе вже пройшло - сніги, дощі, час погожий.
Ти тягнеш мене за собою, тонучи в нашій весні.
Я теж пам"ятаю, як добре було нам з тобою,
Тоді ти була мені рідною. Моєю. Смішною.
Я знаю - все те, що робив, це низько, і так не можна.
Але ти можеш мене простити, о, так, я знаю, ти можеш.
Я зовсім не той, на кого можна покластись.
Та все ж я зумів тобі дарувати щастя.
А це, скажу я, між іншим, зробити може не кожен.
За це не треба прощати, однак я знаю - ти можеш.
Я не з тих, хто ревнуючи криками ріже тишу
Навпаки - я мовчки курю та веду себе тихо, як миша.
Обидва ми знаємо те, що зради - це вчинки негожі.
Це мабуть єдина річ, яку я простити не зможу.
Мене задовбало чекати, вбивати власні нерви.
Фундамент звалився, стосунки поїли черви.
Ти дивишся мені в очі, і бачиш там погляд ворожий.
Пробач мені, люба, спробуй. О, так, я знаю, ти можеш.
І ось уже ніч. Ми спробували розмову.
Не діє побитий посуд, синці, твоє чесне слово.
І ось ти холодна, лежиш, і кров"ю плямуєш ложе.
Пробачиш мені свою смерть? О, так, я знаю, ти можеш.
