Прости мені

Ти можеш мене простити, о, так, я знаю, ти можеш.

Плювати на те, що було, це все - лиш минувші дні.

Усе вже пройшло - сніги, дощі, час погожий.

Ти тягнеш мене за собою, тонучи в нашій весні.

 

Я теж пам"ятаю, як добре було нам з тобою,

Тоді ти була мені рідною. Моєю. Смішною.

Я знаю - все те, що робив, це низько, і так не можна.

Але ти можеш мене простити, о, так, я знаю, ти можеш.

 

Я зовсім не той, на кого можна покластись.

Та все ж я зумів тобі дарувати щастя.

А це, скажу я, між іншим, зробити може не кожен.

За це не треба прощати, однак я знаю - ти можеш.

 

Я не з тих, хто ревнуючи криками ріже тишу

Навпаки - я мовчки курю та веду себе тихо, як миша.

Обидва ми знаємо те, що зради - це вчинки негожі.

Це мабуть єдина річ, яку я простити не зможу.

 

Мене задовбало чекати, вбивати власні нерви.

Фундамент звалився, стосунки поїли черви.

Ти дивишся мені в очі, і бачиш там погляд ворожий.

Пробач мені, люба, спробуй. О, так, я знаю, ти можеш.

 

І ось уже ніч. Ми спробували розмову.

Не діє побитий посуд, синці, твоє чесне слово.

І ось ти холодна, лежиш, і кров"ю плямуєш ложе.

Пробачиш мені свою смерть? О, так, я знаю, ти можеш.