УКРАЇНСЬКА БАЛАДА

Всім героям, що боролися за  соборність України, присвячується...
Поки ішла своїм тернистим шляхом,
ти стільки мала горя і біди,
під москалем стогнала і під ляхом,
чобіт німецьких бачила сліди...

Та не корилась у поклоні рабськім,
крізь глум і зради, через кров і жах,
в своїм краю русинськім і козацькім,
блакитно-жовтий знов здіймала стяг...

Від Святослава мужняя і горда,
і від Данила мудра і проста,
назад у тьму ти відкидала орди,
могнутнім змахом списа і хреста...

Вставала ти із величчю Богдана,
з відважністю і хистом Богуна,
відроджувалась знову, первозданна,
могутня, неподільна і одна...

Як жаль не все задумане звершилось,
і хто ж бо зна, чия у тім вина,
навік в твоїй історії лишились
Мазепи і Петлюри імена...

Ти мстила в Конотопі, Жовтих Водах,
під Крутами вмирала за життя,
Із мрією одвічною свободи,
в Базарі відлітала в небуття...

Спаплюжена, змордована і боса,
розстріляна і заслана в Сибір,
палаюча по плану Барбаросса,
закопана в Биківню і Кингір...

Замучена, голодна, арештантська,
від кирзових здригаючись чобіт,
із піснею і прапором повстанським,
за волю знов здіймалась у похід...

Чіпляючись нехай за ефемери,
та краще смерть, а ніж покора й страх,
ти йшла у бій під проводом Бандери,
і з словом українським на вустах...

І знищена ти мріяла про волю,
заперта в Магадан і Добровлаг,
страждала в віршах з Стусом, з Чорноволом
гибіла у Мордовських таборах...

Посланцями священного Парнасу
боролася, відвагою й добром,
словами непокірного Тараса,
болюче Ліни жалячим пером...


 P. S.

Нове століття знов кидає виклик,
ти вір, що ми тебе не підведем,
твої сини уже до всьго звикли,
все рівно нам чи пекло чи едем...

Бо, знай, без тебе нам немає раю,
проб'є ще час нам посланий згори,
й від Сяну і до Дону, ще над краєм,
блакитно-жовті злинуть прапори!