КАРПАТИ

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ МОЇМ ОДНОГРУПНИКАМ
Згадалась пісня дивна Черемоша,
і хвилі Тиси ніжно крижані...
Як, друзі, жаль, що ми уже не зможем,
вернутись знов у ті чарівні дні...

Вогні багать і втомлені від хмелю,
і від безсоння очі, і вуста
з яких злітали наче "аріелі"*,
пісні, і їхня туга і краса...

Могутні гори, в сутіні - долини,
моря смерек, небес і мрій моря,
червона рута в зелі полонини,
примарний звук трембіти вівчаря...

Хода повільна змієвидним плаєм*,
ковток води з гірського джерела...
Усе оте, що певно ще згадаєм,
куди б лиха нас доля не вела...

"Гуцулка Ксеня"* в танговім мотиві,
карпатські зорі, відгомін Прута,
І ми, ще безтурботні і щасливі,
і юність перед нами золота...

Немов стежки, розбіглись наші долі,
підйом, чи спуск, - до різних звикли трас,
Та знаю я, що навіть сивочолі,
туди в думках повернемось не раз...

Іще не раз звичайно заспіваєм,
отих пісень, що ми взяли сюди...
Бо там де йшли колись вузеньким плаєм,
від наших душ лишилися сліди... 

 
* Аріель - янгол в іудаїзмі.
*Плай - гірська стежка в Карпатах.
*"Гуцулка Ксеня" - гуцульська пісня.