ГЕНЕРАЛ- ХОРУНЖИЙ
Світлій пам'яті генерала-хорунжого армії УНР
Юрія(Юрка) Йосиповича Тютюнника
Що в раю, генерале-хорунжий?
Як там вої, в пошані, чи ні?
Пам'ятаєш, той бій відчайдушний,
рідну землю в диму і вогні?
Пам'ятаєш, ту поглядів крицю,
ті минулі надії і сни,
ті суворі і мужнії лиця,
що засмагли від жару війни...
Мертвий попіл залишених згарищ
і громи, що над нами гули...
Пам'ятаєш, і брат, і товариш,
як в останню атаку ішли?
Як ішли у шинелях ми сірих...
Ті ряди, поріділі від втрат,
що й на мить не покинули вірить
в Україну, під дулом гармат...
Як вмирали від куль комісарів,
землі кров'ю зросивши свої,
як нас нищили там, під Базаром,
озвірілі червоні рої...
Хай останні і болісні миті...
Ті стікаючі кров'ю тіла...
Хай втоптали ті жовто-блакиті,-
Та ще ними земля проросла!
Що в раю, генерале-хорунжий?
Як там вої, в пошані, чи ні?
Пам'ятаєш, той бій відчайдушний,
рідну землю в диму і вогні?...
Юрія(Юрка) Йосиповича Тютюнника
Що в раю, генерале-хорунжий?
Як там вої, в пошані, чи ні?
Пам'ятаєш, той бій відчайдушний,
рідну землю в диму і вогні?
Пам'ятаєш, ту поглядів крицю,
ті минулі надії і сни,
ті суворі і мужнії лиця,
що засмагли від жару війни...
Мертвий попіл залишених згарищ
і громи, що над нами гули...
Пам'ятаєш, і брат, і товариш,
як в останню атаку ішли?
Як ішли у шинелях ми сірих...
Ті ряди, поріділі від втрат,
що й на мить не покинули вірить
в Україну, під дулом гармат...
Як вмирали від куль комісарів,
землі кров'ю зросивши свої,
як нас нищили там, під Базаром,
озвірілі червоні рої...
Хай останні і болісні миті...
Ті стікаючі кров'ю тіла...
Хай втоптали ті жовто-блакиті,-
Та ще ними земля проросла!
Що в раю, генерале-хорунжий?
Як там вої, в пошані, чи ні?
Пам'ятаєш, той бій відчайдушний,
рідну землю в диму і вогні?...