ЕТЮД У ЧЕРВОНИХ ВІДТІНКАХ

Невеличка фальсифікація часу,
так як, у вірші - вже жовтень,
а на вулиці - вересень...
Але щось навіяло...
Може ті, ще не дуже численні
жовтні, які довелось побачити,
 прожити...
Багряні метуть падолисти,
в пурпурному плині годин
яскраві калини намиста,
червоні вогні горобин...

Де й ділося листя зелене,
хтось полум'ям наче провів...
Багрянцями сипляться клени,
і берест ущент зружавІв...

І наче за задумом майстра,-
рожевої фарби митця,
кружляють осіннії айстри
у вальсі без краю й кінця...

Бордовії певно вже вина,
в бокали потрібно налить,
бо осінь звичайно повинна
усе, що навколо, спалить...

Етюд у прозорім віддтінку,
я може іще напишу,
як зіб'ють легку павутинку
холодні краплини дощу...