Окрилений

Коли вже пройдені дороги,замінені усі маршрути,

Коли стукаєш у двері дому, але усе уже забуто,

Коли локації досліджені віками, і щирість в серці догаса,

Скриваєшься у вічній панорамі, лікуєш стоптані сердця.

Коли фіранки на ніч не закриті, і остраху немає за життя,

Тоді вже бачиш, що навіки, погасло твоє майбуття.

Живеш, а може вже існуєш, років своїх ведеш рахунок,

І в сердці відбивається годинника хвилини - самотні стіни.

Лютий ворог твій,думка, що породжує пекельну муку,

І ти вже згнічений, тримаєшся із долею за руку,

Вона веде тебе до пекла чи до раю, де покарання відбувають,

І хочеться сміятись без зупинку над долею, що гне додолу,

Не опустять тебе окриленого,пам'ятай:нема нічого неможливого