ПАРИЖ

Недопитим свій келих залиш,
бо і сам ти іще не до дна,
бо іще ти не бачив Париж*,
і тебе не забула вона

ще напевно...Хоча... Що хоча?
Чи хтось мусить тебе пам'ятать?...
Знову день догора, мов свіча,
шурхіт аркушів, скупість цитат...

І життя - маєта, марнота....
Опустів і Аїд і Олімп....
І душа наче знята з хреста
більш не чує мелодії німф...

Що лишилося, - човен, і ти,
добрий друже, Хароне, і я...
річку вбрід мені не перейти,
допомога потрібна твоя...

Хай чекають мене не сади,
і не яблуні в білім диму,
що я кинув ішовши сюди,
я усе за належне прийму...

Тільки ти мені трошки залиш
часу ще, не моя тут вина.
що іще я не бачив Париж,
і свій келих допив не до дна...

*  "Побачити Париж і померти" - Ілля Еренбург