КАЛЕНДАРНА ОСІНЬ

На любов сподіватися марно,
догорають жоржини в саду...
Скоро осінь прийдЕ календарна,
чи вірніш я до неї прийду...

День і той наче враз покоротшав,
рано сонце сідать поспіша.
і потреба сильнішає спрощень,
почуття, одкровення, віршА...

Скоро-скоро цвітіння зів'яне
і під музику вальсів сумних,
листя жовте і листя багряне
до твоїх буде падати ніг...

А мені, будуть ночі, мов тюрми,
копирсання у давній золі.
одинокі й печальнії сурми,
відлітаючих вдаль журавлів...

І дощі без кінця і без краю,
горизонти у сірій імлі,
в сподіванні примарного раю,
що мабУть колись був на Землі...