ПЛАКУЧІ ВЕРБИ

Плакучі верби, плачте по мені,
я вам взамін рядочків може пару
складу про ночі місячні і дні,
у пасторалях ніжності і чару...

Плакучі верби, вибачте за те,
що все що вас стосується - минуле...
Вам ваші коси вітер заплете,
мої ж роки з тим вітром промайнули...

По сіножатях стелеться туман,
хай він і ваші прикрощі огорне...
Тривожить слух крізь літній хміль оман
далекий звук осінньої валторни...

Ось день минулий в вічності спочив
і плаче ніч, заламуючи руки -
то в сонмі цвіркунових скрипачів
відходить серпень в напрямку розлуки...

Плакучі верби, плачте по мені
бо вже дощі затягують осінні...
І вірте, що чекає в далині
​як не безсмертя, то хоч воскресіння...