БУТИ ПАЦИФІСТОМ...

Ганебно, кажуть, бути пацифістом,
не звать на  бій... Будь прокляті бої!...
Блакитне небо нед серпневим містом,
мов бачу очі лагідні твої...

А десь війна і всі її жахіття,
гримлять громи і  "гради" сіють смерть..
ПроклЯті війни, прОкляте століття
ще не прожите навіть і на чверть...

Не залишає місця для ілюзій
оце життя, чи смерть - тоненька грань...
А десь калина запалала в лузі,
неначе кров чиїхсь глибоких ран...

Й тобою ще не втомлююся тліть я...
і Україна... серпень... кольори
червоно-чорні - грізне лихоліття
над краєм рідним кров'ю майорить...

Чиясь печальна беспросвітно, мамо,
змахни сльозу із білого лиця...
Палають ночі селами й містами
по берегах далекого Дінця...

Проклятий Марсе, досить, досить грати!
Що можу я, що, Боже, можу я?...
Вогонь і дим, розпечені гармати,
душа й земля воронками зія...

А тут, тут просто бути оптимістом...
А десь від грому змовкли солов'ї...
Блакитне небо над серпневим містом,
немов би очі лагідні твої...