ВСЕ ДОВКОЛА ЗАТИХЛО, ЗАВМЕРЛО...

Все довкола затихло, завмерло..
І печаль і любов ефемерна..
У серпневі такі надвечір'я
залишаюсь з думками один..
Може й є це омріяне щастя,
небеса, мов роспахнуті настіж,
синім полум'ям манять сузір'я
серед зір мовчазної орди...

І розлуки, і зустрічі потім,
роздоріжь, перехресть, поворотів,
і до болю знайомих сюжетів
десь позаду лишились жалі...
Посірішали барви строкаті,
ллється місячне сяйво Гекати,
і стікає з беріз еполетів,
наче срібло на темному тлі...

Все довкола затихло, завмерло...
І печаль і любов ефмерна...
І хоча я далеко від тебе,
слабко віриться в близькість зими...
Гуркіт яблук, що сиплять додолу,
ніжний трунок в саду матіоли...
І високе і вічнее небо
метеорами плаче - слізьми...