МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

"Цьому народу світ уже немилий
від зайшлих вбивць і від своїх нікчем." Ліна Костенко

Молюсь і плачу, Господи, чому ти,
цьому народу щастя не даси,
за що оці печалі і спокути
цим землям незвичайної краси...

Невже за праслов'янськеє коріння,
за мову предків, Києва, Дніпра.
за дух свободи, істини горіння,
що в душах цих віками не згора...

За те що не писали ми історій,
в надії стати краще і древніш,
і не шукали мудрості з-за морій,
надіячись здаватись розумніш...

Невже вже тим ми бескінечно винні,
уже віки не бачачи добра,
що мешкаєм літ тисячі, й по нині,
на берегах великого Дніпра...

Чи тим, що не корилися ми долі, 
під гнітом самодержця-дурака,
і споконвіку, завше прагли волі,
даремно, що бува вона гірка..

Що не саджали в темні каземати,
чужих земель не прагли звоювать,
за те що вчили завше батько й мати
в молитві лиш навколішки ставать..

І хто виною що свої нікчеми,
все ділять щось понині із давен..
Хто й досі присягає кумачеві,
хто голубою кров вважає вен...

Молюсь і плачу, Господи, чому ти,
моїй Вкраїні щастя не даси...
Вже досить безкінечної спокути,
і на щоках чи сліз, чи то роси...