Компас і лотос
У неї був місяць і лотос, у нього - компас
І їхні реальності навіть не перетинались.
Дороги, турботи... Ніхто не шукав нікого.
І всім було щастя - і всі у ньому купались.
У неї була робота... і дивна посмішка.
Вона пила каву, а часом - зелений чай.
Вона жила радісно, легко і трохи поспіхом
І бачила добре у людях і у речах.
У нього був модний смартфон і душа героя...
Він часто співав - між боями і навіть в бою...
Він вмів говорити красиво і бути собою
І дарував всім, хто поруч щирість свою.
Тюльпани цвіли, між гілками літали хрущі...
Дзвеніли дощі і райдуги розквітали...
Зустрілися раптом споріднені дві душі
І як далі жити? Ні він, ні вона не знали...
І лотос розквітнув і місяць над ним зійшов -
Жовтаво-прозорий, магічний і загадковий.
Спитаєте мабуть, як він її знайшов? -
Йому його компас до неї вказав дорогу.
