Компас і лотос

У неї був місяць і лотос, у нього - компас

І їхні реальності навіть не перетинались.

Дороги, турботи... Ніхто не шукав нікого.

І всім було щастя - і всі у ньому купались.

У неї була робота... і дивна посмішка.

Вона пила каву, а часом - зелений чай.

Вона жила радісно, легко і трохи поспіхом

І бачила добре у людях і у речах.

У нього був модний смартфон і душа героя...

Він часто співав - між боями і навіть в бою...

Він вмів говорити красиво і бути собою

І дарував всім, хто поруч щирість свою.

Тюльпани цвіли, між гілками літали хрущі...

Дзвеніли дощі і райдуги розквітали...

Зустрілися раптом споріднені дві душі

І як далі жити? Ні він, ні вона не знали...

І лотос розквітнув і місяць над ним зійшов -

Жовтаво-прозорий, магічний і загадковий.

Спитаєте мабуть, як він її знайшов? -

Йому його компас до неї вказав дорогу.