Коханка
Котилася зірочка срібна у березні на світанку
І вітер весняну пісню тихесенько вигравав...
А в будинку твоєму під ковдрою солодко спала коханка,
А ти її сон тривожний, як скарбницю оберігав.
Обіймав її міцно і лагідно, боячись, щоб вона не збудилася,
Цілував її білі плечі і волосся її золоте...
А назавжди вам бути разом - не судилося.Не судилося...
Не судилось ні небом, ні зорями... І обоє ви знали про те.
Скоро ранок і ви прокинетесь і підете своїми дорогами.
Поцілунок і тиха усмішка - от і все, що лишиться вам.
Далі будете жити й любити і пишатися перемогами...
І мріїї одне про одного довіряти зіркам і вітрам...
