Коханка

Котилася зірочка срібна у березні на світанку

І вітер весняну пісню тихесенько вигравав...

А в будинку твоєму під ковдрою солодко спала коханка,

А ти її сон тривожний, як скарбницю оберігав.

Обіймав її міцно і лагідно, боячись, щоб вона не збудилася,

Цілував її білі плечі і волосся її золоте...

А назавжди вам бути разом - не судилося.Не судилося...

Не судилось ні небом, ні зорями... І обоє ви знали про те.

Скоро ранок і ви прокинетесь і підете своїми дорогами.

Поцілунок і тиха усмішка - от і все, що лишиться вам.

Далі будете жити й любити і пишатися перемогами...

І мріїї одне про одного довіряти зіркам і вітрам...