Не змогли...

Не змогли ми втримати кохання,
А хто винен, досі не збагну.
Зникло все – надії й сподівання,
Як колись тебе не пригорну.

Не приходиш більше в моє серце.
Чи замало в ньому теплоти?
А казала, що воно «джерельце»,
Із якого пити любиш ти.

В наших мріях – ми обоє любим
І весь світ для нас лише одних.
Все життя удвох з тобою будем,
У країні почуттів святих.

Але доля нам не дала згоду,
Ми обрали різні знов шляхи.
Більше не побачу твою вроду,
Не здійснили мрії два птахи.

Viko Prontaliy