Чумацкий шлях

Весна буяла, квітнув степ...

Жайворонки в небі весело співали..

Чумаки за сіллю йшли.

Скрипіли вОзи.Воли сопли.

В горі кружляли степові орли.

Йшли битим шляхом чумаки.

Вночі зірки їм путь торили.

Хлопи куліш смачний варили.

Люльки пахучії курили

й тихесенько молились богу.

Просили грішні, щоб дійти

до того моря солоного,

набити повнїі мішки

білим скарбом цінним

і повернутись в ріднії краї

к близьким, коханим,не замінним!

Не кожному з них пощастить живому --

дістатися до дому!

Кмусь-то доведеться

кістками вимостить дорогу!

Хтось згине від грабіжника руки

і очі виклють круки,

в когось болячка душу забере

і він вже не засіє, не з оре!

Минули ті часи давно!

Про них ми пізнаєм

лише з книжок й кіно...

Повиздихали навіть ті круки,

хоч кажуть, що живуть віки!

А пам"ять досі ще жива!

У назвах селищ,

прізвищах своїх--

ми чуєм відгук

часів минулих тих!

Через роки, через віки

луною йдуть ті голоси,

що чув "Чумацкий шлях" вночі--

єдиний свідок тих подій,

та жаль, що він німий!

Багато б міг розповісти,

що бачили його зірки!

 

© червень 2014