Чумацкий шлях
Весна буяла, квітнув степ...
Жайворонки в небі весело співали..
Чумаки за сіллю йшли.
Скрипіли вОзи.Воли сопли.
В горі кружляли степові орли.
Йшли битим шляхом чумаки.
Вночі зірки їм путь торили.
Хлопи куліш смачний варили.
Люльки пахучії курили
й тихесенько молились богу.
Просили грішні, щоб дійти
до того моря солоного,
набити повнїі мішки
білим скарбом цінним
і повернутись в ріднії краї
к близьким, коханим,не замінним!
Не кожному з них пощастить живому --
дістатися до дому!
Кмусь-то доведеться
кістками вимостить дорогу!
Хтось згине від грабіжника руки
і очі виклють круки,
в когось болячка душу забере
і він вже не засіє, не з оре!
Минули ті часи давно!
Про них ми пізнаєм
лише з книжок й кіно...
Повиздихали навіть ті круки,
хоч кажуть, що живуть віки!
А пам"ять досі ще жива!
У назвах селищ,
прізвищах своїх--
ми чуєм відгук
часів минулих тих!
Через роки, через віки
луною йдуть ті голоси,
що чув "Чумацкий шлях" вночі--
єдиний свідок тих подій,
та жаль, що він німий!
Багато б міг розповісти,
що бачили його зірки!
© червень 2014
