Вчителі людства.

Багато тисяч років тому

Був золотий у людства вік,

Всі жили в часті і любові,

І шанували всіх повік.

Були всі в злагоді з природою,

Молилися своїм богам,

Волхвів безмежно шанували,

Всі були родичі богам.

Жили за славним, за Бореєм,

Так вони вітер нарекли,

Земля звалась Гіперборея,

Славетне місце між людьми.

А в середині континенту

Стояла велична гора,

І люди звали гору Мера,

Вона була завжди свята.

Богів у них було багато

І головний, це був Сварог,

Вельмишановний і коханий,

Для всіх він батько – рідний бог.

Всі люди об’єднались в клани,

Прозвання різне було в них,

Були там Руси і Русени,

Славен був кожний серед них.

І так минали славні роки,

І кожен рік для них життя,

Но, тут прийшло лихе нещастя,

Перед нашестям в небуття.

Зібрали люди славне віче,

Щоб враз призначити вердикт,

І дали всім волхвам завдання,

Як зберегти щасливий світ.

Як всім в руках тримати щастя,

Довіру дали тим волхвам,

І по дослідженні проблеми,

Надати рішення всім нам.

І зібралося знову віче

І волхви виклали вердикт:

Великий сход з Гіпербореї

На наш південний материк.

І цим великим переходом

Мудро керував Нефт-Тун,

І він цю подорож призначив

Бо був він назван як Нептун.

Цей вихід із Гіпербореї

Тривав десятки, сотні літ,

Означен був всіма волхвами,

Через всі муки, кров і піт.

Клан кожний вибрав шлях всій довгий,

Хто йшов на захід, хто на схід,

Інші пішли на теплий південь,

Кожен оставив свій там слід.

Руси пішли на самі на захід,

Через гору, аж за Урал,

Та кожен йшов по волі серця,

І шлях кінцевий кожен знав.

У україни люди стали,

Свій побут стали лаштувати,

Гуртом всі землю обробляли,

Їх щастя боронила рать.

Руси всім стали вчителями,

Для всіх місцевих поселян,

Навчили землю обробляти,

І шанувати свій майдан.

Руси все далі йшли на захід,

Та вчили бороніть кордон,

Їх звали Етруські і Пруси,

За це великий їм поклон.

А Руси в нашій Україні

Побудували дивний світ,

Нам щастя і любов здобули

Всім на багато тисяч літ.

Сьогодні інші різні люди

Не полюбляють вчителів

І поливають їх всі брудом

Так їм цар Кащей звелів.

Прийдуть часи славетні, кращі,

І враз розквітне рідний край,

Завжди вчителювати будемо,

Зберемо рясний свій врожай.

Слався, слався Україна,

Русів дорога земля,

Ти соборна та єдина,

Ти у нас у всіх одна!