Сесія

«Щасти  тобі, життя спокійне,
Бувай, солодкий, довгий сон!» -
Прощання наше емоційне
Створило іспитів мільйон.
Вже пташки не для нас співають,
І сонце світить не для нас.
Всі в гуртожитку добре знають :
Опівніч – це навчання час.
Хоч ледарів попереджали,
Що «прийде і на пса мороз»,
Та дурні навіть не чекали
Реалізацію погроз.
Так довго час всім мав тягнутись,
Щоб курсову всім написать,
Але не встигнеш озирнуться,
Як треба вже і віддавать.
Ночами довгими навчались,
Зубрили, плакали щодня.
Недосипали – так старались,
Щоб знати все це до рання.
У гуртожитку лиш «Мівіна»
Серед коронних страв в цей час.
Чергова спить у нас єдина …
Чому ви не сварили нас,
Коли ми вчитись не хотіли,
Коли гуляли до рання,
Коли на пари не ходили,
Не здобували ми знання?!
Ах, як шкодуємо про це ми!
Як хочемо вернуть все знов!
Сидіть на парах і вчить теми …
«Не наламали би ми дров» …
Здали, хоч знали, хоч не знали!
Тепер засвоїли урок:
Щоб більше так ми не страждали,
Все будем вчити на зубок …
Але сьогодні перша пара
В нас може трішки почекать,
Адже така для нас «запара»
Щодня ранесенько вставать!..
Михайло Чекан
Олександра Софілканич