Є він...

Є він. І світ від цього трохи кращий,

І сонце золотавіше від цього.

Ніхто про нього не дізнається нізащо

І ніколи... Та і знати всім для чого?

Є він. І все здається неважливим -

Локальні і глобальні катастрофи.

І уявити навіть неможливо:

Якби не він, кому б присвячувала строфи.

Є він - такий, на перший погляд, сильний

Уміру і без міри незалежний...

І трохи пафосний, і трохи божевільний

І завжди стриманий, і завжди обережний.

Є він. Він посміхається ніяково.

Не наближається, але й не відпускає.

Він робить все, щоб через нього я не плакала...

Є він. І я. А нас - іще немає...