Є він...
Є він. І світ від цього трохи кращий,
І сонце золотавіше від цього.
Ніхто про нього не дізнається нізащо
І ніколи... Та і знати всім для чого?
Є він. І все здається неважливим -
Локальні і глобальні катастрофи.
І уявити навіть неможливо:
Якби не він, кому б присвячувала строфи.
Є він - такий, на перший погляд, сильний
Уміру і без міри незалежний...
І трохи пафосний, і трохи божевільний
І завжди стриманий, і завжди обережний.
Є він. Він посміхається ніяково.
Не наближається, але й не відпускає.
Він робить все, щоб через нього я не плакала...
Є він. І я. А нас - іще немає...
