...
По грудочці тепло збираю в жменю,
Колись, при зустрічі, віддам обов'язково.
Віддам всі сни про тебе кольорові
І трохи болю витягну з кишені.
Клубочком котится-розмотується доля,
Роки минають, змінюються люди,
А ти не йшов із пам'яті ніколи
І ближчим вже, ніж ти, ніхто не буде.
Таке життя... І ніби все стабільно,
Робота, справи, кава поміж іншим...
А я не випускаю з рук мобільний
І слухаю липку серпневу тишу.
Оце і все. Вже завтра буде осінь
(І жовтим стане листя ще зелене).
Давай у неї доленьку попросим,
Одну на двох - для тебе і для мене.
