...

По грудочці тепло збираю в жменю,

Колись, при зустрічі, віддам обов'язково.

Віддам всі сни про тебе кольорові

І трохи болю витягну з кишені.

Клубочком котится-розмотується доля,

Роки минають, змінюються люди,

А ти не йшов із пам'яті ніколи

І ближчим вже, ніж ти, ніхто не буде.

Таке життя... І ніби все стабільно,

Робота, справи, кава поміж іншим...

А я не випускаю з рук мобільний

І слухаю липку серпневу тишу.

Оце і все. Вже завтра буде осінь

(І жовтим стане листя ще зелене).

Давай у неї доленьку попросим,

Одну на двох - для тебе і для мене.