Нарешті! Пробудилась я з весною

Нарешті! Пробудилась я з весною,

В буянні трав плекаючи жагу,

До теплоти, що стала крижаною,

Крізь мрії спалені, крізь маревну нудьгу.

 

Тут круговерті життєдайних долей,

Тут струни пересичених надій…

Незгоди шлях мого життя юдолі

Мені здолать написано самій.

 

То де ж зігрітись тою теплотою?

У кого запозичити добра?

Щоб споглядати, як щодня весною

Квітник до смаку фарби добира?

 

А поки що… Волію просто жити.

Без сподівань. І без весняних мрій.

Це означає – просто животіти?

Слабка я? ні. Це поклик твій – слабкий!

 

09.04.2016