Проводи

Налітала чорна хмара--

сонце затуляла,

щоб не ходив на ту війну

сина єдиного мати вмовляла.

Що ворог за нас дужчій,

про те й не казала,

козака хороброго

цим не налякакати--

вона добре знала!

Землю рідну

від зла захищати--

сама його навчала!

Як настала чорна годинонька--

прийшов час в війско вирушати

та до зброї ставати --

заплакала-заридала

тоді бідна мати!

Почала у похід

сина виряджати:

грудочку землі рідної

в хустку загортала,

та сорочку з крижми,

щоб куля не брала

разом із хлібиною

у торбину клала!