Проводи
Налітала чорна хмара--
сонце затуляла,
щоб не ходив на ту війну
сина єдиного мати вмовляла.
Що ворог за нас дужчій,
про те й не казала,
козака хороброго
цим не налякакати--
вона добре знала!
Землю рідну
від зла захищати--
сама його навчала!
Як настала чорна годинонька--
прийшов час в війско вирушати
та до зброї ставати --
заплакала-заридала
тоді бідна мати!
Почала у похід
сина виряджати:
грудочку землі рідної
в хустку загортала,
та сорочку з крижми,
щоб куля не брала
разом із хлібиною
у торбину клала!
