Мати

Не знаю, рідна моя мати,

 

Як не відкупний борг віддати,

 

За дар щасливого життя.

 

 

 

Мені підказує сумління,

 

Що ми батькам постійно винні,

 

За наше з вами майбуття!

 

 

 

Та тільки слів не вистачає,

 

І я, повір мені, не знаю,

 

Чи зараз ті слова знайшов?

 

 

 

Спасибі, що змогла зростити,

 

У світ готовим відпустити...

 

До тебе з донею прийшов!