Материнські сльози

Присвячується усім матерям ,котрі недочекалися

своїх синів із різних воїн.

 

 

 

Із чорною хустинкою стоїть тихенько мати

Душа її кричить , сльоза з очей упала,

Хіба могла тоді такого лиха знати,

Що рідної кровинки на світі вже не стало.

 

А серце пам'ятає,що ніби-то ще вчора

Син з нею розмовляв і ніжно цілував,

Але біда прийшла у їхню хату чорна

І ще біднішим світ на героя став.

 

Не для того ростила свого синочка мама,

Щоби якийсь упир його життя забрав.

Але життя театр і грається в нім драма,

А де хто з глядачив руками заплескав .

 

Вона могла радіти прийдешнім поколінням,

Онуків потримати в натруджених руках.

У серці осилилися горе і сумління,

Що сльзе вже не висохнуть на її очах.

 

Та як би там не сталося у кожного є мати

І всі ми народилися у муках і з любов'ю,

Але не кожен може стріляти із гармати

Та руки забруднити свої, чужою кров'ю.

 

Гееей ! Люююди! Зупиніться, вже годі воювати

Бо ж хліба на землі вистачить усім.

Усі ми так жадаємо, щоби сміялась мати

І щоби гуркотав, лише у небі грім.

Сосєдка О.Д. 16.04.2016р.