Демократія.

Кудін Василь

Лев Левкович Левкович,

Був Гетьманом усіх.

Хто мешкав на, і повзбіч,

Його земних угідь.

Тварини всі любили,

Левка, більш ніж себе.

Всі як воли робили,

І харч з усіль несли.

Бувало так траплялось,

Коли був неврожай.

Життя за нього клали,

Бо жереб випадав.

Голосували вправно,

Кому на смерть іти.

З піснями, навіть з танцями,

До Лева жертв несли.

На цій землі багацько,

Гадюк ї Щурів жило.

Тобто, ментально більшість,

Само по собі — зло.

Спочатку поздавали,

Левку, мужніх ссавців.

Вовків, Оленів, Буйволів,

Та Вепрів, на обід.

Потім Котів і Яструбів,

Нарешті і зайців.

Бобрів і всіх хто врешті,

Не щурячий мав вид.

Лев Левкович Левкович,

Пихатий сибарит.

Мовляв, так поважають,

Що кращій харч несуть.

Робити більше нікому,

Давати молока.

Земля стоїть не орена,

По шию заросла.

А скрізь самі Гадюки.

Порожні скрині всі.

Щури усе поцупили,

Бо вже нема Котів.

Так скоро, незабаром,

В занепад все прийшло.

Лев Лекович Левкович,

Мав жалюгідний вид.

Голодний, як собака,

Залишився один.

Приспішники розбіглися,

І тиша навкруги.

Щури емігрували,

У землі, де ще є

Чим можна поживітися,

Продовжити свій рід.

Лев Левкович Левкович,

Помер на самоті.

І гідно поховати,

Його ніхто не зміг.

А висновок в цій байці,

Простий, як двічі два.

Де люмпен голосує,

Демократії нема.

́