Максимко
Він був собі такий нівроку
Рубашку в штані заправляв,
Та мав велику той мороку-
Науки зовсім він не знав!
По світу той собі тинявся,
То їв,то спав,гуляв і знову.
Всі йому кажуть-"Вчитись треба!
Візьми собі це за основу!
Максим не слуха,мамі плаче,
А та й не знає що робить
А той втече,прийде і спати-
Щоби уроки не повчить.
Так продовжалось місяцями...
Максим до школи не ходив..
І слухать не хотів він мами,
Нічого вдома не робив.
Сестра сидить,уроки робить,
Оцінки гарні получа.
Прийде Максим-й за нього зробить,
Не хоче вчитися хлопча!
Оце біда!Що скажуть люди!
Сердешна плаче вечорами
Бо син учитися не хоче,
Складна робота-не для мами.
Максим прийде,портфель закине,
Не знає що додому вчить,
А Віка знову за уроки-
Давай за нього все робить.
-Давай щоденник,-тато каже
Що в школі?А ну розкажи!
-Я хлопця вдарив,він заплакав..
Ти тільки мамі не кажи...
І вас,до речі,кличуть в школу,
Уже,напевно,тижнів з п*ять
Я там побивсь,пошкодив ногу...
Ходив з уроків погулять...
А тато в шоці,ледь не плаче..
І що з цим неслухом робить!?
Нічого вдіяти не взмозі
Прийдеться в школу знов водить.
І знову день,і знову в школу
А тато з сином йде,бреде
Не хочеться іти малому,
Та й тато з неохотой йде...
І ось дзвінок,урок і двійка-
Нічого кращого немає,
І знов розбірки,драка,бійка,
А тато слуха,вислухає...
Красніє ,хова очі
І так і сяк директору мовляє-
-Мій син учитися не хоче,
нічого зовсім той не знає!
-Давайте щось тоді робити,
Це ж день за днем...це ж день за днем...
-А,може,треба його бити?
Ну так,по-батьківськи,ремнем?
-Та що ви,припиніть,не треба!
За ум узятись він захоче
Повірте,буде в цьом потреба,
Бо покрасніють навіть очі.
Так,з червоними вухами
Повертаються додому
Плачуть мамі,бо сказали,-
Сина виженуть зі школи!
Що ж то буде за дитина?
Як на світі буде жить?
Якщо вчитиме уроки,
Можна буде щось зробить.
-Вчися,сину,ще не пізно
Й слухайся учителів
Не ходи гулять з уроків,
Бо буде мені морока.
-Мамо,більше так не буду
Ти пробач мені за все
Я ж не думав що зі школи,
Виженуть мене за це!
Так,з палким ентузіазмом,
Сів Максимко за уроки
З ним сиділи Віка й мама,
Було ще тієй мороки...
Довго там вони сиділи,
Тато аж захвилювався...
Ще б хвилина-й посивів той,
Сильно так він переймався.
Вчили вірш поета Гете
Там рядочків шість чи п*ять
Та за півтори години
Можно ж було вірша знать!
Вивчили,і силой й потом,
Виконали цю роботу
Разом полягали спать,
В школу рано ще вставать!
Встали:мама,тато,Віка,
А Максимко й досі спить
А не треба до півночі
Вроки довго так робить!
Встав нарешті і синок,
Голова больненька
Мама чаю наливає,
З пиріжком смачненьким.
Знов дзвінок,урок і двійка,
А за вірш отримав "5"
Та й на радощах з уроків
Знову вибіг погулять!
(Продовження буде)
