Кохана

коли мій дім
каштанів столиця
палав
я знав, я знав
що знайду надію
там, де цього не чекав

віддаю
своє життя
хоч за дві хвилини
твого щастя

там, 
де зростало дитинство
там я здобув любов
там
де відбулося щось більше
я здобув її знов

та хіба
віддаю свої крила
та щоб ти мала змогу теліти
та хіба 
не цураюся лиха
щоб любили тебе мої діти

віддаю
своє життя
хоч за дві хвилини
твого щастя

забираю з собою
навіки
свою пам'ять, своє ім'я
щоб чути до кінця часу
"наша сім'я"

віддаю
своє життя
хоч за дві хвилини
твого щастя