Мов кохання
Я всі зірки на небі зрахувала,
Твою я постать бачу скрізь, завжди.
Позбавив сну, натхнення, як би знала,
То змусила б себе тоді не йти...
У сутінках й коли на дворі сонце,
Ти в моїх подумках, надіях та думках.
Промінчик весело загляне у віконце,
Осяє в хаті й відіб'ється у струмках.
Воно є добре теє "мов кохання".
У серці трепіт, а в очах надія
І сподівання, що ось вже останнє!
Вже час лягати, на дворі світіє...
