Мов кохання

Я всі зірки на небі зрахувала,

Твою я постать бачу скрізь, завжди.

Позбавив сну, натхнення, як би знала,

То змусила б себе тоді не йти...

 

У сутінках й коли на дворі сонце,

Ти в моїх подумках, надіях та думках.

Промінчик весело загляне у віконце,

Осяє в хаті й відіб'ється у струмках.

 

Воно є добре теє "мов кохання".

У серці трепіт, а в очах надія

І сподівання, що ось вже останнє!

Вже час лягати, на дворі світіє...