І МИ НЕ ЗМІНЮЄМОСЬ З ЧАСОМ

І ми не змінюємось з часом,
хоча і мали би, мабУть,
все ж тих сідлаємо Пегасів,
і кішки ті ж в душі шкребуть..

Так само, в осені  - печалі,
так само мрієм навесні,
все ж ті чекають нас причали
у недосяжній далині.

Чогось нема, когось немає,
не вистача когось, чогось..
І за належне вже приймаєм,
те що, минуло, не збулось..

Граблі все ті ж, й від них на лобі,
ті ж самі гулі і синці..
І вірші смутку і жалоби,
як завжди з крапками в кінці..

Та все ж мина, і не вертає,-
не ввійдеш двічі в річку, ні..
І наші душі замітає
метіль марнот і  метушні...