Я маю.

Летіла птаха назустріч хмарі.
Шукала долю. Шукала волю.
Та на місці її тримали
Тяжкі кайдани повні болю.

Навіщо летіла? Нащо смерть зустрічала?
Хіба у житті їй щось бракувало?
Любляча душа, чудові діти,
За крилами - краса всього світу.

Але чомусь піднялась вона догори.
Й щезла.
Не чутно, не видно її з-поміж хмари.
Чи вмерла?

Ні, не вмерла! Ось де вона!
Спокій в очах. Гордо розправлені крила.
Немов сокира Пеpуна
Тяжко пала на кам'яну брилу.

Останній політ. Із пекла та до Раю.
У думках все... "Я маю, я маю..."