Зустріч

Як полюбляю я ранкові аромати
Кав'ярні чарівної під вікном
Коли тобі ще хочеться поспати,
Але той запах манить все одно.

І пройде день. У кожного він різний
Хтось працював, а хто і дома був.
Але увечері я якось так незвично
Спустився до кав'ярні та забув.

Забув усе-проблеми, чвари,
Забув про все - про час та про людей
І закохався. Так несоромно, без тями
В ту дівчину що вийшла із дверей.

Яка ж вона була прекрасна
Така чарівна і така легка
Я слідкував за нею так уважно
Яка ж вона красива та струнка.

Як грому гуркіт кожен її крок
Як діаманти оченята ії сяють
Немов я бачив блиск самих зірок
Яких щоночі місяць розсипає.

Весь вечір я дивився лиш на неї
Не зводячи із дівчини очей
І вмить вона подібно феї
Пішла, ні - полетіла, до дверей.

Вона пішла, невимушено й швидко
Я навіть і не встиг до неї підійти.
І потім кожен вечір як хлопчинка
Шукав можливості її знайти.

І кожен вечір манить мене мрія
І як шалений до кав'ярні я іду
Та не згасає у душі надія
Що там тебе єдину я знайду.