Берегиня
Кожен мандруючий по містах.
Чув і розносив в рюкзаку історію,
про її статую, загублену у полях,
що зводила всі звуки у одну мелодію...
та кожному - показувала його шлях.
Мало хто знає про її життя земне.
До того, як легендою стала,
ім'я її розпочиналось нулем.
Як і він, проти правил повстала
воЛЯ її, була для чужої сили ключем.
Народжена зарубками її форма.
Загартована подібно клинку,
із жаром вогню, до страху, знайома.
Зате кожного разу, коли тонув...
замість крапки в історії, ставила кому.
Приречена блукати серед фронту
звикла до двох речей: дихання і війни.
Здавалось, змінили кулі її природу
та позбавили уміння - назад йти.
Кров незабутньою робила, її вроду.
Здавалось у серці її лише убивства,
але кохання... таке ж глибоке,
як віра тиранів у вплив насильства.
Обережними були всі її кроки,
а його запал, як у юного хориста.
Вони побачились в момент атаки.
Він був, як завжди, у шпеталі.
По дитячому оспівіував втрати
і жарти його, гучні й невдалі -
почати на швидкість смерті, ставки.
Вона зайшла, коли його оточили.
Гармонійна, як одне із ліжок.
Забинтовані люди, кулаками злими,
збили його із тендітних ніжок...
ще мить, та він жертва чужої сили.
Засміялась, вперше за 7 років.
Коли він, їм з підлоги кричав:
що, за його плечима трупів сотні
та науці вбивства його навчав
невідомий гуру, Альбіно Фрокі.
Кожен із поранених її любив.
Хтось таємно, інший прямо.
Казали між собою - її створив
Арес, щоб з під лоба її повстало
все - чим, Єву хтось обділив.
Однією миттю їх зупинила,
подібна смерчу із лави.
Очима насаджувала на вила.
Душа його задля подяки
поцілунком її, у ній створила.
Те, що було від того часу,
й до кінця, до епітафії...
чи увіковічнили себе, вчасно
чи не було їх фотографії?
Все це знання, врешт згасло.
І остання картина на граніті
висічена, як їй данина.
За талант, для сл'іпих, м'иготіти,
подібно до космічного, маяка...
Яким захищені ми, як її діти.
Вовчиця серед розніжених котів.
Захищаючи кігтями від машин синів,
народила собою - сили жіночої гімн,
що крізь сталь в серця летів...
Пробуджував сучасних людей - кротів.
Присвячене - О.
Чув і розносив в рюкзаку історію,
про її статую, загублену у полях,
що зводила всі звуки у одну мелодію...
та кожному - показувала його шлях.
Мало хто знає про її життя земне.
До того, як легендою стала,
ім'я її розпочиналось нулем.
Як і він, проти правил повстала
воЛЯ її, була для чужої сили ключем.
Народжена зарубками її форма.
Загартована подібно клинку,
із жаром вогню, до страху, знайома.
Зате кожного разу, коли тонув...
замість крапки в історії, ставила кому.
Приречена блукати серед фронту
звикла до двох речей: дихання і війни.
Здавалось, змінили кулі її природу
та позбавили уміння - назад йти.
Кров незабутньою робила, її вроду.
Здавалось у серці її лише убивства,
але кохання... таке ж глибоке,
як віра тиранів у вплив насильства.
Обережними були всі її кроки,
а його запал, як у юного хориста.
Вони побачились в момент атаки.
Він був, як завжди, у шпеталі.
По дитячому оспівіував втрати
і жарти його, гучні й невдалі -
почати на швидкість смерті, ставки.
Вона зайшла, коли його оточили.
Гармонійна, як одне із ліжок.
Забинтовані люди, кулаками злими,
збили його із тендітних ніжок...
ще мить, та він жертва чужої сили.
Засміялась, вперше за 7 років.
Коли він, їм з підлоги кричав:
що, за його плечима трупів сотні
та науці вбивства його навчав
невідомий гуру, Альбіно Фрокі.
Кожен із поранених її любив.
Хтось таємно, інший прямо.
Казали між собою - її створив
Арес, щоб з під лоба її повстало
все - чим, Єву хтось обділив.
Однією миттю їх зупинила,
подібна смерчу із лави.
Очима насаджувала на вила.
Душа його задля подяки
поцілунком її, у ній створила.
Те, що було від того часу,
й до кінця, до епітафії...
чи увіковічнили себе, вчасно
чи не було їх фотографії?
Все це знання, врешт згасло.
І остання картина на граніті
висічена, як їй данина.
За талант, для сл'іпих, м'иготіти,
подібно до космічного, маяка...
Яким захищені ми, як її діти.
Вовчиця серед розніжених котів.
Захищаючи кігтями від машин синів,
народила собою - сили жіночої гімн,
що крізь сталь в серця летів...
Пробуджував сучасних людей - кротів.
Присвячене - О.
