ГОДИННИК
Котився день сторчма в обійми ночі,
відспівували травень цвіркуни,
весняне сонце і факір і зодчий,
ховалося за ліс дивитись сни..
Сірішав світ, немов відчувши втому,
й у листя малахіти вкралась мідь..
О дивне щастя відчувать знайому,
печаль, і час увидіти зуміть,
що відбира, і не вертає знову,
за миттю відраховуючи мить,
підкорений якомусь метроному,
- великому годиннику столітть
Це можна лиш відчуть - не розгадати,
це можна лиш прийняти як догмат..
А ми, що ми,- всього лише солдати,
лиш пішаки в сліпім цейтноті дат..
відспівували травень цвіркуни,
весняне сонце і факір і зодчий,
ховалося за ліс дивитись сни..
Сірішав світ, немов відчувши втому,
й у листя малахіти вкралась мідь..
О дивне щастя відчувать знайому,
печаль, і час увидіти зуміть,
що відбира, і не вертає знову,
за миттю відраховуючи мить,
підкорений якомусь метроному,
- великому годиннику столітть
Це можна лиш відчуть - не розгадати,
це можна лиш прийняти як догмат..
А ми, що ми,- всього лише солдати,
лиш пішаки в сліпім цейтноті дат..