ЧАС

Із тих криниць не набереш
води прозорої
вони замулились, ти теж
розорений
немов до нитки, до гола,
обкрадений
плетешся з впертістю осла,
і чим зарадити,
збирають все собі віки
в колекцію,
вода забутої ріки,
веде селекцію,
і що залишиться від нас,
ніхто не відає,
що забирає собі час,
що він дає,
А може все ж. часу нема,
немає простору,
тоді печалитись дарма -
стояти осторонь,
як пам'ятник, як монумент
гранітовий,
і кожну мить, і кожен мент,
помітити.
І відчувать, що часу плин-
омана лиш,
що світ єдин і ти один,
і всі примарились..