мами очі
Минають дні, минають ночі,
І тихоплинно йдуть роки,
А він лиш пам'ятає очі,
Сповнені сліз і гіркоти.
Він пам'ятає: проводжали
Його на битву ту страшу;
І пам'ятає, як співали
Прощальну пісню голосну.
То очі мами, що в турботі
Його плекала з пелинок.
То мами очі. Любі очі,
Які ридали: "Ох, синок".
Він мусив йти і боронити
Країну свою лиш одну.
Її не міг ніяк лишити
У скруті гинути одну.
І ось тепер над прірвою в пітьмі
Він згадує лиш очі ті одні.
Дають вони надію й віру там,
Де вже немає сенсу всім словам.
Допомагають очі мами в боротьбі,
Підтримують на полі бою і в пітьм
