Усмішка вітру
Твоє ім’я з весняного вітру спіймаю,
Щиру усмішку променем сонця відчую,
В теплих каплях дощу зрозумію – кохаю,
Душу цим почуттям заполоню до краю.
Твої риси зірками у небі напишу,
Танець твого волосся у травах побачу,
Перший твій поцілунок у серці залишу,
І рубцями всі роки без тебе позначу.
Не набудуся в ніжності твоїх обіймів
І нектар з твоїх уст спрагу знов не втамує.
Погляд не відірву від очей моїх рідних,
Подих струмом солодким у серці відчую.
Кожну рису твою я навік закарбую,
У словах твоїх тихих мов снігом розтану,
Зрозумію, свою половинку, відчую –
Кожен день нерозгадану, милу й жадану.
За здоров’я твоє тихо Богу молюся,
За можливість в обіймах коханих заснути,
Долі низько додолу іще раз вклонюся,
Що дозволила двом у цілому нам бути.
© Юрій Кульчак, 2016
