До Тараса

Він часто приходить до мене у сні:
Такий білолиций і з посмішкою на устах.
Частенько цитує свої вірші,
А я споглядаю сум у його очах.

Ті очі темно-темно сині,
Як річка Дніпро чи Світовий океан.
З душею вони не розривні,
Очі Шевченка то він сам!

А я сяду тихенько і буду сидіти
І погляд мій зустріниться з його.
- Шановний Тарасе, присядьте будь ласка,
І розкажіть багато-багато всього.

Великий Кобзарю! Розкажіть про Вкраїну,
Про Дніпро величне і зелені кручі.
Я ж розповім про свою Україну,
Впевнена знаєте, про що я кажу.

Тарас усміхнувся, труснув головою
І повідав багато-багато казок.
Про небо і ночі, і сон над водою,
А ще як у небі багато зірок.

А потім встав гордовито,
Подивись на мене і знову змовчав.
- Я ще прийду мої діти,
Головне, щоб мене хтось чекав.

А в суботу вранці, прокинувшись,
Я зрозуміла, що мені снився Кобзарь!
Трохи строгий, невимушений,
Але нашої країни ТАЛІСМАН