Куточок раю

Прокинувся сьогодні, бачу сонце сяє
І щебет пташечок тихесенько лунає
Й раніше було так, я пам’ятаю 
Немов би Україна, на весні – куточок раю.

Я хочу щоб і діти це спостерігали,
Таку ж веселу весну вони знали,
Щоб в кожного сім’я була щаслива,
Щоб всі жили неначе в світі дива.

Та відчуваю що пани «високі» думки не такої,
Землі шматок їм треба, нам всім дорогої ,
Бо всім вона така бажáна й золота,
Адже у інших лиш пісок і болота…

І я прошу: «Залиште ви людей в спокóї,
Не треба нам біди страшної,
Але ж ви гади так плануєте зробити,
Щоб українців половину перебити…

Ви хочете сини щоб у своїх стріляли
І їхні матері через усе оце страждали,
Ви хочете щоб сироти батьків своїх все виглядали,
Котрі десь у той день на полі бою полягали…

Але я знаю що велике військо, все ж не переможе,
Бо праведним наш Бог завжди поможе
Він вирівняє сили у обох боків….
Та боляче мені за те, що буде купа на землі вінків…