Мої лебеді материнства

Надихнула поезія В.Симоненка "Лебеді материнства"

 

 

Лебеді материнства,

Лебеді вічного неба.

Ви зараз там,в дитинстві,

Там,де було нам треба

 

Мало, і так багато:

Щоби любила мама,

Щоб усміхався тато.

 

Нас на руках носили

Вітер і дивні мрії.

Ми,молоді,щосили

Вірили і раділи

 

Тому,що сонце близько,

Що нам так любо гріє

Душу цікава книжка.

 

Лебеді материнства,

Вас так не вистачає,

Коли беруться гризти

Серце слова відча̒ю.

 

Болісно і тужливо

Плаче над нами небо.

Стало так неважливо

Те,що насправді треба.

 

Лебеді перелітні,

Неба яскраві барви.

Знову чекаю у квітні,

Знов назавжди…Знаю,

 

Довго у вас не вийде

Бути у мене вдома.

Знаю,та все ж,шукаю

В серці,в душі,в усьому.