Мої лебеді материнства
Надихнула поезія В.Симоненка "Лебеді материнства"
Лебеді материнства,
Лебеді вічного неба.
Ви зараз там,в дитинстві,
Там,де було нам треба
Мало, і так багато:
Щоби любила мама,
Щоб усміхався тато.
Нас на руках носили
Вітер і дивні мрії.
Ми,молоді,щосили
Вірили і раділи
Тому,що сонце близько,
Що нам так любо гріє
Душу цікава книжка.
Лебеді материнства,
Вас так не вистачає,
Коли беруться гризти
Серце слова відча̒ю.
Болісно і тужливо
Плаче над нами небо.
Стало так неважливо
Те,що насправді треба.
Лебеді перелітні,
Неба яскраві барви.
Знову чекаю у квітні,
Знов назавжди…Знаю,
Довго у вас не вийде
Бути у мене вдома.
Знаю,та все ж,шукаю
В серці,в душі,в усьому.
