Величне небо
Ми не одні,коли над нами небо
Кричить і міниться,дає і забирає.
Ось простягається від мене і до тебе,
Нема йому кінця,нема і краю.
То в блискавках,то в сяйві мерехтливім,
Зажурене й веселе,грізно-добре.
А ми йому здаємось дивом дивним:
Мурашки,що живуть в картонних торбах.
І знову день: прокинувся з бажанням
Змінити світ,збагнути незбагненне.
А небо усміхається світанням,
Воно таке чудове і натхненне!
Душа радіє,плани в’ються роєм,
Та так вони й залишаться думками,
Неторканою кроками горою,
Якщо турботи стануть поміж нами.
О,як тоді втішатиметься небо
Із нас – таких маленьких і незграбних.
А може,йому саме це і треба,
Щоб ми його спиталися поради.
