Величне небо

Ми не одні,коли над нами небо

Кричить і міниться,дає і забирає.

Ось простягається від мене і до тебе,

Нема йому кінця,нема і краю.

 

То в блискавках,то в сяйві мерехтливім,

Зажурене й веселе,грізно-добре.

А ми йому здаємось дивом дивним:

Мурашки,що живуть в картонних торбах.

 

І знову день: прокинувся з бажанням

Змінити світ,збагнути незбагненне.

А небо усміхається світанням,

Воно таке чудове і натхненне!

 

Душа радіє,плани в’ються роєм,

Та так вони й залишаться думками,

Неторканою кроками горою,

Якщо турботи стануть поміж нами.

 

О,як тоді втішатиметься небо

Із нас – таких маленьких і незграбних.

А може,йому саме це і треба,

Щоб ми його спиталися поради.