Вечернее солнце
Вечірнє сонце, дякую за день.
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Лина Костенко
Перевод:
Вечернее солнце, спасибо за день,
За эту приятную в теле усталость,
За русских лесов просветлённый Эдем,
За жизнь, что сегодня живою осталась!
За дивный восход и за день золотой:
В нём тропы мои и тернисты, и круты.
За всё, что своею ушло чередой,
За всех, кто впервые увиделся с утром!
За небо и трепет весенний земли,
За то, что смогу и за то, что я должен.
За радость, которую в мир принесли
Все добрые люди - спасибо им тоже!
Ещё - за надежду о завтрашнем дне,
За то, что не всё в мире кровью полито.
За день, что несёшь ты в весёлом огне,
Что слова я жажду, как будто - молитвы...
Голубовка, 1988 г.
