Не судилося…

Не судилося нам пліч-о-пліч

Крокувати оцим життям.

Я шукаю у натовпі очі

Ті, що стали моїм каяттям.

 

Нелюбов, наче гріх, пробачаю

(першість в цьому тобі віддаю).

Досі серцем жагу відчуваю –

Я – над прірвою, я – на краю.

 

Знову юна весна вирує,

І в минуле нема вороття.

Може, хтось і мене здивує

У любові, що варта життя?

 

19.02.2016